Що таке свобода зібрань та об’єднання?
Свобода зібрань дозволяє всім людям об’єднуватися в групи для цілеспрямованих та скоординованих дій. Зібрання — це не лише група людей, кожен з яких діє індивідуально (як вони це роблять, стоячи в черзі). Це – колективна дія, наприклад, марш, протест чи демонстрація. Свобода об’єднання надає можливість будь-якій людині долучитися до групи чи організації для досягнення спільної мети. Такою групою може бути профспілка, професійне об’єднання або інша організація. Свобода зібрань та об’єднання не лише забезпечує право стати учасником зібрання чи об’єднання, але й гарантує, що ніхто не може бути примушений до вступу до них.
Які існують обмеження свободи зібрань та об’єднання?
Це право поширюється на приватні та публічні зібрання, як статичні, так і динамічні, але ключовим тут є слово «мирні». Відповідно, насильницькі зібрання не підлягають захисту.
В цілому свобода зібрань та об’єднання не має абсолютного характеру, а отже може підлягати обмеженням. Європейська конвенція з прав людини передбачає три критерії, яким має відповідати певне обмеження для того, щоб бути законним:
1. обмеження передбачено законом: у національному праві є положення, яке дозволяє таке обмеження;
2. обмеження необхідне в демократичному суспільстві:
- в інтересах національної або громадської безпеки;
- для запобігання заворушенням чи злочинам;
- для захисту здоров’я чи моралі;
- для захисту прав і свобод інших осіб;
3. обмеження є пропорційним (не більшим, ніж потрібно для досягнення поставленої мети).
Ці критерії так само здобули в цілому визнання та застосовуються іншими міжнародними інституціями з прав людини, а також численними національними керівними органами.
Хто захищає свободу зібрань та об’єднання?
Держава є основним гарантом прав людини. Вона має подвійні зобов’язання: негативні (зобов’язання «не робити» чогось) і позитивні (зобов’язання щось «робити»).
Негативне зобов’язання полягає в утриманні від свавільного перешкоджання свободі зібрань та об’єднання і в створенні в такий спосіб середовища, де люди можуть вільно збиратися та створювати об’єднання. Позитивне зобов’язання полягає в забезпеченні захисту цієї свободи. Для цього держава має ухвалити відповідне законодавство, мати судову систему, яка добре функціонує, вживати заходів безпеки для захисту безпеки зібрань тощо.
Міжнародне визнання цього права
У першому знаковому документі з прав людини — Загальній декларації прав людини, прийнятій у 1948 році, у пунктах 1–2 статті 20 зазначено:
«Кожна людина має право на свободу мирних зібрань та об’єднання. Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якого об’єднання».
Це право згодом внесли до міжнародних і регіональних конвенцій із прав людини. Міжнародна організація праці ухвалила окрему конвенцію, що охоплює різні аспекти свободи об’єднання: Конвенцію про свободу асоціації та захист права на організацію.
Комітет із прав людини також підкреслив важливість права на свободу зібрань, зазначивши:
«[Вона] важлива сама по собі, оскільки захищає здатність людей реалізувати індивідуальну самостійність у солідарності з іншими. Разом з іншими суміжними правами вона також становить саму основу системи урядування на основі участі, підґрунтям якої є демократія, права людини, верховенство права та плюралізм».