Що таке право на справедливий суд?
Право на справедливий суд гарантує справедливий судовий розгляд. Це означає, що суд правильно дотримується всіх процесуальних норм і однаково ставиться до всіх сторін, а сам розгляд є справедливим та ефективним незалежно від рішення та результату.
Право на справедливий суд охоплює питання вимог до суду та його складу, а також процесуальних гарантій під час судового розгляду.
Це право застосовується до різних видів проваджень: кримінального, цивільного та адміністративного.
Вимоги до суду
Право на справедливий суд вимагає, щоб суд був «встановлений законом», а його судді були незалежними та неупередженими. Суд, «встановлений законом», означає, що існує закон, який роз’яснює, як функціонує суд і яких правил і процесуальних норм він дотримується під час розгляду справи. «Незалежність суддів» означає, що судді керуються лише законом і ніхто на них не впливає. Крім того, «неупередженість» передбачає, що судді не можуть бути особисто зацікавленими в результаті справи, упередженими або необ’єктивними.
Процесуальні гарантії
Право на справедливий судовий розгляд включає низку важливих процесуальних гарантій, які допомагають забезпечити справедливість судового розгляду. До всіх видів судочинства застосовуються такі гарантії:
- публічний розгляд справи;
- розгляд справи в розумний строк;
- рівність сторін;
- доступ до адвоката або можливість представляти себе самостійно;
- обґрунтованість рішення.
У контексті кримінального провадження це право означає, що обвинувачений вважається невинним, доки його вину не буде доведено.
На додаток до зазначеного вище, обвинуваченому в кримінальному процесі надаються такі гарантії:
- право отримувати інформацію про характер та підстави обвинувачення;
- право бути присутнім/присутньою на судовому засіданні;
- достатній час і можливості з підготовки до захисту;
- захист від самообмови;
- право допитувати свідків;
- безоплатна допомога перекладача в разі потреби.
Хто захищає це право?
Держава — основний гарант дотримання прав людини, а тому має забезпечувати кожному доступ до незалежних та неупереджених судів, які розглядають справи з дотриманням належних процесуальних гарантій. Якщо права особи порушено, державу можна притягти до відповідальності й вона повинна буде надати компенсацію. Однак судовий процес може бути справедливим та ефективним лише тоді, коли його учасники й самі виконують свої відповідні обов’язки. Наприклад, обов’язок з’являтися на слухання та дотримуватися процесуальних строків.
Міжнародне визнання цього права
Норми, що захищають право на справедливий суд, були сформульовані після завершення Другої світової війни, коли міжнародна спільнота вирішила встановити загальний стандарт захисту основоположних прав.
1948 року ухвалено Загальну декларацію прав людини, стаття 10 якої передбачає:
«Кожна людина, для визначення її прав і обов’язків і для встановлення обґрунтованості пред’явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом».
Це право згодом внесено до міжнародних і регіональних конвенцій із прав людини.