Деякі права не є абсолютними за своїм характером, але за жодних обставин не підлягають обмеженням, які позбавляють їх власної суті.
Деякі права людини вважаються вкрай важливими. Ці права можна назвати такими, суть яких не підлягає порушенню.
Це фактично означає, що деякі складові цих прав можна обмежувати або їхню реалізацію можна регламентувати, але вони не підлягають обмеженням, які б позбавляли їх власної суті.
Договори у сфері прав людини не містять чітких переліків таких прав. Зазвичай вони визнаються як права, суть яких захищена, на основі практики суду або експертного органу, створеного за конкретним договором з прав людини. Ці суди або експертні органи тлумачать права в цілях нагляду за виконанням державами своїх зобов’язань, при цьому їхні рішення нерідко деталізують і роз’яснюють характер таких прав.
приклад Право на справедливий суд — це право, якого завжди потрібно дотримуватися по суті. Воно не підлягає обмеженням, які б позбавили його власної суті, адже суд не повинен ставати несправедливим унаслідок них. Разом із тим, обмеженням можуть підлягати багато аспектів цього права, наприклад, можуть бути встановлені часові межі подання документів до суду або правові критерії подання апеляцій.