Що таке право на освіту?
Право на освіту гарантує кожній людині доступ до освіти. Отже, освіта визнається важливою частиною людської особистості та її розвитку. Це право дозволяє батькам обирати тип освіти для своїх дітей відповідно до власних культурних, релігійних, моральних та інших уподобань. Воно також надає фізичним або юридичним особам право створювати власні навчальні заклади.
Хто забезпечує це право?
Держава є основним гарантом прав людини. Існує три рівні зобов’язань:
- зобов’язання щодо поваги означає, що держава не повинна обмежувати цього права, уникаючи заходів, які можуть перешкоджати його реалізації;
- зобов’язання щодо захисту означає, що держава має вживати заходів із запобігання порушенню цього права третіми сторонами;
- зобов’язання щодо виконання означає, що держава має допомагати людям користуватися цим правом.
Обов’язком держави також є забезпечення дотримання чотирьох ключових вимог:
Наявність
Навчальні заклади мають бути наявними для всіх у достатній кількості. Це передбачає такі практичні речі як наявність будівель для розташування навчальних закладів, викладачів та матеріалів, бібліотек тощо.
Доступність
Держава має усунути можливі перешкоди на шляху до освіти. Освіта має бути доступною фізично (можливість безпечно дістатися до закладу) та економічно (фінансово можливою для всіх), а також для всіх без дискримінації. Держава повинна забезпечувати доступність освіти для всіх дітей у віці, коли освіта є обов’язковою, та гарантувати її безплатний характер (це не стосується середньої та вищої освіти).
Прийнятність
У батьків має бути можливість обирати освіту для своїх дітей без втручання держави в цей процес. Форма та зміст освіти мають бути прийнятними, тобто актуальними, прийнятними з погляду культури та якісними.
Адаптивність
Освіта має бути гнучкою та адаптивною в широкому сенсі цього слова. Змінюється суспільство, змінюються норми, переконання і традиції ¬— освіта повинна не відставати від цих змін.
Міжнародне визнання цього права
Загальна декларація прав людини — це перший всеосяжний перелік прав людини, прийнятий Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у 1948 році. Вже тоді міжнародна спільнота визнала освіту правом людини: пункт 2 статті 26 Декларації передбачає:
«Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об’єднаних Націй по підтриманню миру».
Комітет з економічних, соціальних і культурних прав також наголошував на подвійній природі цього права:
«Освіта є як правом людини саме по собі, так і незамінним засобом реалізації інших прав людини... Дедалі частіше освіту визнають однією з найкращих фінансових інвестицій, які можуть зробити держави».