Які права ви маєте в контексті в’їзду до іншої країни та перебування в ній?
Міграцію можна умовно поділити на легальну та нелегальну, залежно від способу в’їзду в країну чи перебування в ній. Легальна міграція здійснюється відповідно до національного законодавства — тобто за наявності дійсних імміграційних дозволів, віз або документів, що підтверджують право на проживання, відповідно до Закону України «Про імміграцію» та Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Нелегальна міграція означає в’їзд на територію України або перебування на ній без законних підстав, наприклад, за відсутності дійсної візи, дозволу або після закінчення дозволеного строку перебування. Законодавство України вважає таке перебування незаконним, і Державна міграційна служба має повноваження ухвалювати в таких випадках рішення про примусове повернення або затримання.
Проте нелегальний в’їзд або перебування не позбавляють людину основоположних прав. Згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами та свободами, що і громадяни України (за певними винятками). Навіть у випадках нелегальної міграції такі особи все одно мають основоположні права людини, захищені Конституцією України та гарантовані міжнародними договорами, ратифікованими Україною, зокрема Європейською конвенцією з прав людини.
Міграція і права людини
Усі мігранти мають основоположні права і свободи й підпадають під захист за загальними принципами міжнародного права з прав людини. Проте держави не зобов’язані надавати мігрантам повний обсяг прав, які мають власні громадяни (наприклад, право голосу) і можуть обмежувати права нелегальних мігрантів у порівнянні з мігрантами, які законно проживають на їхній території (наприклад, право на роботу або отримання певних соціальних виплат).
Окремим категоріям мігрантів надаються додаткові права.
Спеціальні права трудових мігрантів визначені в Міжнародній конвенції ООН про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їхніх сімей. Однак цю Конвенцію ратифікувала дуже обмежена кількість країн. Україна не ратифікувала цю Конвенцію, але певні гарантії для трудових мігрантів передбачені національним законодавством про працю та міграцію, зокрема Законом України «Про зайнятість населення» та Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Особливі права та захист жертв торгівлі людьми викладені в Протоколі про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми (додатку до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності). Україна ратифікувала цей Протокол у 2004 році. Унаслідок цього Україна ухвалила комплексне законодавство з протидії торгівлі людьми, зокрема Закон України «Про протидію торгівлі людьми», який визначає статус постраждалих осіб та встановлює механізми їхнього захисту, реабілітації та надання їм правничої допомоги.