Усі обмеження прав людини мають бути пропорційними. Це означає, що окрім встановлення на основі закону та наявності законної мети, обмежувальні заходи мають бути збалансовані й пропорційні та не завдавати більше шкоди особистим правам, ніж користі громадським інтересам.
Під час вжиття заходів, які обмежують права людини, держава завжди повинна оцінити їхню пропорційність. Це оцінювання складається з трьох основних аспектів:
- Чи придатні обрані заходи для захисту законної мети?
- Чи існують альтернативні, менш суворі заходи, ефективність яких у захисті законної мети може бути аналогічною?
- Чи є користь для громадських інтересів більшою за шкоду, завдану індивідуальним правам?
Обмежувальні заходи мають бути придатні для захисту законної мети. Це означає, що обмежувальні заходи повинні мати вплив і бути ефективними в захисті відповідних інтересів.
приклад Наприклад, під час пандемії держави можуть обмежити свободу зібрань і заборонити масові збори. Цей захід придатний для запобігання поширенню інфекційних захворювань і для захисту громадського здоров’я, оскільки обмежує щільні контакти між великими групами людей, перешкоджаючи в такий спосіб поширенню хвороби.
Заходи, що обмежують права людини, є необхідними, лише якщо не існує інших, менш суворих заходів, які б захищали громадські інтереси (законну мету) так само ефективно. Ця вимога передбачає, що обмежувальні заходи не є надмірними й що права особи обмежуються якомога менше задля захисту громадських інтересів.
приклад Різні групи людей протилежних поглядів прагнуть провести публічні збори в один і той самий час, тому звертаються до місцевої влади з запитом про узгодження часу й місця їхнього проведення. Якщо існує загроза громадській безпеці, то, перш ніж заборонити будь-яке з цих зібрань, місцева влада повинна розглянути питання ефективності таких обмежень як дотримання мінімальної відстані, посилена присутність поліціянтів тощо, і лише після цього дозволити проведення обох зібрань.
Наявність альтернативних заходів завжди має братися до уваги під час ухвалення рішення про обмеження прав людини – чи то окремим рішенням, чи то в межах законодавчого процесу.
Обмеження прав людини будуть пропорційними лише тоді, коли користь для громадських інтересів буде більшою за шкоду, завдану індивідуальним правам. Ця вимога гарантує, що тягар, покладений на особу внаслідок обмеження її прав, є виправданим, необхідним і виваженим.
Міра пропорційності залежить від кожної окремої ситуації, кожної окремої особи та типу вжитих обмежувальних заходів. Тому там, де закон надає певну свободу дій державним органам і посадовцям, вони повинні визначати пропорційність в кожному випадку окремо, зважаючи на всі обставини справи.
приклади На початкових етапах досудового розслідування, коли існує доведений ризик того, що підозрюваний може перешкоджати збиранню важливих доказів, суддя може ухвалити рішення про його утримування під вартою. Однак, коли розслідування триває й усі докази зібрано, ця міра може втратити виправданість і пропорційність у контексті захисту розслідування.