Будь-які обмеження прав людини мають встановлюватися законом. Це гарантує відсутність свавільності цього рішення. Вимога про їхнє встановлення на основі закону передбачає також, що такі обмеження «санкціонуються» легітимним законодавцем, обраним народом.
Вимога про те, що обмеження прав людини мають встановлюватися законом, не означає, що закон має передбачати певне конкретне з них. Інколи закон напряму передбачає заходи, які обмежують права людини.
приклад Стаття 7 Виборчого кодексу України визначає, що право голосу мають громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Отже, закон напряму встановлює віковий ценз для реалізації права голосу.
Дізнайтеся більше про заходи загального характеру.
В інших випадках законодавство може надавати державним органам або посадовцям право на власний розсуд визначати потребу в заходах, що обмежують права людини, і які саме заходи будуть доречні за конкретної ситуації.
приклад Судді мають право застосовувати різні обмежувальні заходи до підозрюваних або обвинувачених на досудовій стадії кримінального провадження. Відповідно до статті 176 Кримінального процесуального кодексу, вони можуть обирати між такими заходами, як тримання під вартою, особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт тощо. Кримінальний процесуальний кодекс надає суддям право особисто обирати найвідповідніший запобіжний захід, з огляду на конкретну ситуацію та особу, й ухвалювати рішення про його застосування.
Дізнайтеся більше про індивідуальні обмеження.
примітка У контексті обмежень прав людини поняття «закон» має широке значення. Воно включає всі правові норми, встановлені державними органами, які мають право ухвалювати загальні правила, обов’язкові до виконання. В Україні це поняття означає закони, ухвалені Верховною Радою України, постанови Кабінету Міністрів, підзаконні акти місцевих органів влади, Національного банку України чи інших установ, уповноважених встановлювати обов’язкові до виконання правові норми.
Якість законодавства
Закони, що обмежують права людини, повинні мати належну якість. Це означає, що їх потрібно ухвалювати за належними процедурами, вони мають бути доступні та достатньо чіткі.
В українському законодавстві немає чіткого визначення поняття «закон», але тут можна скористатися практикою Європейського суду з прав людини, який аналізує питання «законності» певного обмеження прав на основі таких трьох запитань:
- чи ухвалили закон з дотриманням належних процедур, передбачених законодавством, що регламентує нормотворчий процес?
- чи є закон оприлюдненим і загальнодоступним?
- чи є закон настільки чітким і передбачуваним, щоб людина могла зрозуміти свої права й обов’язки і передбачити наслідки їх невиконання?
Навіть якщо закон потребує тлумачення з боку юристів і суддів, все одно він може вважатися достатньо чітким і передбачуваним. Оскільки закони зазвичай мають загальний характер і застосовуються в різних ситуаціях, вони можуть звучати абстрактно й потребувати певного тлумачення. Закони, які обмежують дії представників окремих професій, можуть бути написані складнішою мовою, ніж ті, що застосовуються до всіх інших.
приклад Компанії, що бажають працювати у сфері безпеки, мають виконати низку конкретних технічних вимог. Вони призначені для фахівців у сфері безпеки й тому можуть бути написані складною технічною мовою. Однак обов’язкові для всіх норми кримінального права, що визначають кримінальні правопорушення, мають бути написані простою, зрозумілою кожному мовою.