У більшості випадків, дозволяючи державним органам обмежувати права людини, закон водночас надає їм можливість на власний розсуд проводити індивідуальне оцінювання. Мета цього оцінювання — визначити, чи потрібно обмежувати права людини, і які заходи є необхідними та виправданими за конкретної ситуації. Коли державний орган або посадовець проводять таке оцінювання та обмежують права людини, вони зазвичай мають винести відповідне письмове рішення.
приклад В Україні для проведення мирного зібрання потрібно сповістити про це місцеві органи влади. Однак, якщо проводиться демонстрація протилежної політичної сили або виникає загроза громадському порядку, місцева влада може звернутися до суду з проханням встановити окремі обмеження щодо місця, маршруту, часу проведення тощо стосовно цього зібрання.
Обґрунтування
Усі рішення, що обмежують права людини, мають належним чином обґрунтовуватися. Обов’язок надавати обґрунтування має важливе значення для запобігання зловживанню владою та для реалізації права на ефективний засіб правового захисту. Інакше кажучи, якби не обов’язок органів влади обґрунтовувати свої рішення, їх можна було б ухвалювати свавільно, а оскаржити було б майже неможливо.
Зобов’язання щодо обґрунтування рішень передбачає й обов’язок оцінювати пропорційність усіх заходів, що обмежують права людини. Це означає, що якщо законодавство дозволяє державним органам чи посадовцям ухвалювати рішення про вжиття певних заходів та їхній обсяг, вони також зобов’язані проводити ретельний аналіз за критерієм щодо обмежень прав людини. Предметом аналізу є, зокрема:
- причина (законна мета), яка визначає необхідність заходів/обмежень
- необхідність ухвалюваних заходів у конкретній ситуації, тобто наявність чи відсутність інших, менш суворих заходів, які б дозволили так само ефективно досягти законної мети
- пропорційність обмежень, тобто перевага користі для громадських інтересів над шкодою, завданою індивідуальним правам.
Дізнайтеся більше про критерії обмеження прав людини.
Такий аналіз повинен враховувати індивідуальні обставини кожної особи та її становище, у тому числі, за потреби, її соціально-економічне походження, вік, наявність інвалідності або інших аспектів, які можуть мати значення.
приклад Проведення судового засідання в режимі відеоконференції обмежує право бути присутнім на судовому розгляді. Якщо суддя у цивільній справі виносить рішення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, він повинен оцінити низку аспектів у кожному конкретному випадку, зокрема те, чи всі сторони мають доступ до технології проведення відеоконференцій та швидкісного інтернету, чи володіють вони необхідними технічними знаннями, щоб орієнтуватися у слуханні в режимі відеоконференції. А також, чи дозволяє їхнє фізичне або психічне здоров’я на практиці стежити за слуханням на екрані протягом потенційно тривалого часу.
В Україні рішення, які обмежують права особи та видаються державними органами, зазвичай називаються «адміністративними актами». Статті 70–73 Закону «Про адміністративну процедуру» визначають форму та зміст такого рішення. У ньому якнайменше мають бути зазначені:
- установа (посадова особа), що ухвалила рішення
- його адресат
- фактичні обставини справи
- правові підстави для винесення рішення
- причини, з яких рішення, включно з будь-якими заходами, що обмежують права людини, є необхідним та виправданим за конкретної ситуації
- зобов’язання, встановлені для адресата
- порядок оскарження рішення
Ефективний засіб правового захисту
Будь-яке рішення, що обмежує права людини, має підлягати незалежному перегляду, результатом якого може бути відшкодування. Це називається правом на ефективний засіб правового захисту. Тому, якщо ви отримали рішення, що обмежує ваші права, ви повинні мати можливість оскаржити його в суді чи іншому незалежному органі. Порядок оскарження завжди має зазначатися в самому рішенні.
Дізнайтеся більше про ефективний засіб правового захисту.