Активний збройний конфлікт з іншою державою, як правило, визнається як одна з ситуацій, що «загрожують життю нації». Стаття 15 Європейської конвенції з прав людини містить пряму згадку про нього як про тип надзвичайної ситуації, що може виправдати відступ від зобов’язань щодо прав, передбачених Конвенцією.
примітка Існує два типи збройних конфліктів: міжнародні та внутрішні. Міжнародний збройний конфлікт ведеться з іншою державою. Внутрішній конфлікт – це конфлікт між урядовим військом та однією чи кількома збройними групами або між збройними групами всередині однієї держави. Внутрішній конфлікт не є автоматичним виправданням відступу від зобов’язань щодо прав людини. Слід у кожному конкретному випадку визначати наявність загрози життю нації внаслідок серйозності внутрішнього збройного конфлікту.
Збройні дії, як правило, повинні відбуватися на території держави, яка відступає від зобов’язань. Сам по собі той факт, що держава втягнута у збройний конфлікт або проводить військову операцію за кордоном, ще не означає, що всередині держави виникла надзвичайна ситуація.
Міжнародне гуманітарне право
Наявність війни не означає, що на ній жодні правила не діють, а захист прав людини фактично зникає. Збройні конфлікти є об’єктом дії міжнародного гуманітарного права, яке, серед іншого, регламентує зобов’язання сторін конфлікту щодо захисту основоположних прав осіб, які не беруть активної участі в конфлікті. Воно захищає права і безпеку цивільних осіб, військовополонених, поранених і хворих учасників бойових дій, гуманітарного персоналу, людей на окупованих територіях та інших груп населення, які не беруть активної участі в бойових діях, але можуть перебувати в зонах конфлікту.
Міжнародне гуманітарне право і права людини можуть застосовуватися одночасно. Іноді вони перетинаються й захищають одні й ті самі права на однаковому рівні. Наприклад, і міжнародне гуманітарне право, і права людини забороняють катувати будь-кого з людей в усі часи.
Іноді міжнародне гуманітарне право може застосовуватися замість прав людини. Наприклад, стаття 15 Європейської конвенції з прав людини не допускає жодних обмежень права на життя, окрім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій. Отже, під час війни держави можуть порушувати право на життя там, де це дозволяється міжнародним гуманітарним правом.
В інших випадках права людини продовжують діяти під час збройного конфлікту і повинні дотримуватися тоді, коли вони не суперечать міжнародному гуманітарному праву.