Терористичні напади або загроза тероризму вважаються ситуаціями, що «загрожують життю нації». Метою тероризму є використання насильства, залякування і страху задля досягнення ідеологічних чи політичних цілей. Отже, він може загрожувати фізичній безпеці людей, державних установ або посадовців і порушувати звичайну життєдіяльність суспільства.
Не обов’язково вся територія держави має бути полем діяльності терористичних груп чи зоною загрози масштабного терористичного нападу. Навіть якщо загроза стосується лише одного регіону держави, вона може виправдати відступ від зобов’язань щодо прав людини. У цьому разі держава має обґрунтувати потребу в усіх заходах, зокрема, за межами конкретного регіону.
примітка Загроза серйозних терористичних актів повинна бути належно доведена, а заходи у відповідь мають вживатися виключно для ліквідації саме цієї загрози. Не можна, посилаючись на загрозу тероризму, оголошувати громадянське суспільство, активістів або політичних опонентів терористами чи прихильниками тероризму та втручатися в їхню діяльність. І так само не можна під цим приводом влаштовувати поліційний контроль над населенням в цілому або ж у дискримінаційних цілях, над такими окремими групами як іноземні громадяни чи расові спільноти або над іншими групами людей.
Обмежувальні заходи
Державна влада може вживати різних заходів для протидії загрозі тяжких терористичних актів. Такі заходи часто передбачають позбавлення свободи внаслідок розширення підстав затримання або збільшення максимальних строків тримання під вартою. Крім того, державна влада часто обмежує свободу пересування або проживання й розширює повноваження правоохоронних органів з ведення спостереження та розслідування, обмежуючи цим право на повагу до приватного життя. Усі заходи мають бути необхідними та пропорційними загрозі, що випливає з надзвичайної ситуації.
приклад Після акту тероризму держава може обмежити право на повагу до приватного життя, житла та кореспонденції та вживати таких заходів, як надання повноважень на обшук і вилучення речей без судового рішення або розширення повноважень зі спостереження. Такі заходи не можуть свавільно вживатися відносно осіб, щодо яких немає доказів зв’язку з терористичною діяльністю, або для масового стеження за населенням в цілому.
Надзвичайні заходи повинні також ефективно усувати загрози, а їхні масштаби не можна розширювати свавільно.
приклад Після скоєння теракту державна влада може збільшити максимальний термін тримання під вартою, відступивши тим самим від дотримання права на свободу. Однак таке збільшення має бути обґрунтованим і пропорційним. Безстрокове тримання під вартою без можливості його судового оскарження матиме явно непропорційний характер і порушуватиме право на свободу навіть за надзвичайної ситуації.
Винятковий характер обмежувальних заходів
Оперативно-розшукові заходи з запобігання терактам або відстеження діяльності терористичних організацій є елементом постійної роботи правоохоронних органів. Не слід плутати повсякденну оперативно-розшукову діяльність із надзвичайними заходами.
Звичайна оперативно-розшукова діяльність має вестися з повним дотриманням прав людини.
Обмеження прав людини та заходи з реагування на терористичну діяльність або серйозний ризик тероризму мають винятковий характер і не можуть розширюватися чи ставати постійним елементом боротьби з тероризмом. Відступ від виконання зобов’язань у сфері прав людини означає призупинення їхньої дії, а отже має застосовуватися лише для реагування на надзвичайну ситуацію і лише тією мірою, якою це є абсолютно необхідним для її подолання. Будь-які обмеження повинні діяти лише допоки триває надзвичайна ситуація і допоки неефективність звичайних заходів зумовлює їхню необхідність.
Усі надзвичайні заходи повинні на регулярній основі переглядатися, у тому числі має аналізуватися серйозність загрози терактів, що слугує виправданням обмежень.
Недискримінація
Обмеження прав людини та заходи з реагування на загрозу тероризму не повинні призводити до дискримінації. Це означає, що заходи з боку держави мають бути реально спрямовані на усунення виявлених загроз і не повинні стосуватися певних груп людей за ознакою їхньої національності, статусу перебування, релігійних переконань чи за іншими аналогічними ознаками.
приклад Часто державна влада реагує на загрозу тероризму тим, що розширює підстави або збільшує максимальні строки тримання під вартою, обмежуючи цим право на свободу. Такі заходи не мають вживатися лише щодо певних груп людей, як-от підозрюваних у тероризмі іноземних громадян чи осіб певного віросповідання, якщо їхнім об’єктом не є підозрювані особи – громадяни країни.