Надзвичайний стан не означає, що влада має повну свободу встановлювати будь-які обмеження на власний розсуд. Органи державної влади зобов’язані, попри все, дотримуватися положень національного та міжнародного права, а це означає, що всі обмеження прав повинні встановлюватися за законом й не можуть мати свавільного характеру. Законними можуть бути лише відступи та заходи, вжиті «виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища».
Існує кілька аспектів, які визначають необхідність та пропорційність окремих відступів від зобов’язань, і вони є різними в кожному випадку. Це означає, що те, що зміст необхідності та пропорційності може відрізнятися залежно від відповідних прав, характеру надзвичайної ситуації, на кшталт обмежень, їхньої тривалості, можливості їхнього судового оскарження та інших аспектів.
приклад У період часу безпосередньо після терористичного нападу держави можуть відступати від права на свободу і тимчасово дозволяти тримання під вартою без судової постанови або судового розгляду. Однак надалі повне усунення судового розгляду та можливості оскарження затримання може виявитися невиправданим, якщо державні органи мали час з’ясувати, чи причетні затримані до терористичної діяльності та чи становлять вони загрозу суспільству.
Необхідність
Незалежно від інших чинників, усі заходи з обмеження прав людини повинні бути справді необхідними для розв’язання проблем, викликаних надзвичайною ситуацією, і не можуть застосовуватися з інших причин. Це означає, що держави можуть вживати надзвичайних заходів з обмеження прав людини, лише якщо:
- заходи справді вживаються для реагування на надзвичайну ситуацію
- вжиті заходи суворо обумовлені ситуацією, що склалася, і не є ані передчасними, ані непотрібними
- існують достатні гарантії проти зловживання надзвичайними заходами, у тому числі можливість їхнього перегляду незалежним судом
Аналіз кожного конкретного випадку
Суди зазвичай здійснюють повноцінний розгляд ситуації, щоб винести судження про необхідність і пропорційність відступу від зобов’язань за правами, а також заходів з реагування на надзвичайну ситуацію. Це означає, що кожне право й кожний обмежувальний захід завжди потрібно оцінювати окремо в кожному випадку. Результат такого оцінювання може так само змінюватися залежно від розвитку ситуації. Наприклад, заходи, які на початку були потрібні для подолання надзвичайної ситуації, можуть з часом виявитися непотрібними, а отже мають надалі бути адаптовані або скасовані.
приклад Майже повна заборона громадських зібрань може бути виправдана на піку пандемії, коли багато людей інфіковано, госпіталізовано або помирають. Але повна заборона може виявитися невиправданою за низького рівня зараження, коли такі профілактичні заходи як зобов’язання проводити зібрання поза приміщеннями, вимоги щодо мінімальної відстані між людьми або обов’язок надягати захисні маски, можуть бути так само ефективними, не вимагаючи повної заборони зібрань.
Держави мають постійно відстежувати ситуацію і періодично аналізувати потребу у відступах від зобов’язань та обмежувальних заходах.