Мова ворожнечі може набувати різних форм, тому важливо знати про різні ситуації, коли те чи інше вираження поглядів можна вважати нею.
Висловлення ненависті в приватній сфері
Цілком реальним є той факт, що твердження, які несуть ненависть і містять образливу лексику щодо певних осіб і груп осіб, є щоденним явищем у приватній сфері. Маючи загальне негативне ставлення до таких осіб (груп), деякі люди схильні висловлювати свої погляди в приватному спілкуванні в різкій та образливій формі.
приклад Двоє друзів обмінюються численними расистськими жартами під час відеогри.
Таке приватне спілкування зазвичай не вважається мовою ворожнечі, адже мета мови ворожнечі – публічне підбурення груп людей чи навіть усього суспільства до ненависті. Відповідно, воно не буде вважатися порушенням прав людини і не підлягатиме покаранню. Однак, якщо мову ворожнечі не стримувати, вона перетікає з приватної сфери в публічну, провокує подальшу напругу, розпалює інші форми незаконної дискримінації та насильства. Тому держава має докладати зусиль для забезпечення належного рівня обізнаності про шкоду, яку завдають мова ворожнечі та дискримінація.
Публічно висловлена мова ворожнечі
Публічно висловлена мова ворожнечі вважається дуже небезпечною й підлягає покаранню. У Кримінальному кодексі України передбачено такі види покарання за мову ворожнечі, як штраф або позбавлення волі. Злочин вважається мовою ворожнечі, якщо він відповідає визначенню мови ворожнечі, викладеному в статті 161 або в статті 436 Кримінального кодексу України. Крім того, публічне прославлення, заперечення, виправдання або грубе применшення вчиненого геноциду, воєнних злочинів і злочинів проти миру та людства вважаються мовою ворожнечі, що підлягає покаранню.
Мова ворожнечі може набувати різних форм і поширюватися не лише в «реальному житті», але й в інтернеті. Її можна класифікувати за різними категоріями. Наприклад, мова ворожнечі, спрямована на розпалювання релігійної чи расової ненависті, мова ворожнечі, орієнтована на прославлення воєнних злочинів тощо.
приклад Група людей провела несанкціонований мітинг біля місцевої церкви, вигукуючи образи на адресу християн.
Мова ворожнечі в інтернеті
Мова ворожнечі в інтернеті толерується більше, ніж мова ворожнечі «офлайн», тобто у реальному житті, та її, на жаль, важче контролювати. Крім того, користувачам легше кидатися образами онлайн, ніж офлайн. Інтернет пропагує та підсилює мову ворожнечі, оскільки її наслідки недооцінюються, а користувачі інтернету вважають, що анонімність створює для них певну безкарність або надає їм захист. Однак така думка є хибною, адже влада так само вживає необхідних заходів для боротьби з мовою ворожнечі, що поширюється онлайн.
приклад Священника християнської церкви засудили за регулярні пости та коментарі про парафіян іншої християнської конфесії.
У більшості випадків мова ворожнечі онлайн вважається такою, що дорівнює мові ворожнечі, висловленій «офлайн», тобто в реальному житті, і користувачів, які її поширюють, можуть притягнути до відповідальності. З урахуванням правил функціонування інтернету, платформи та портали, які створюють умови для поширення мови ворожнечі та вчасно не видаляють коментарі, що її містять, також можуть притягнути до відповідальності.
приклад У деяких країнах портал новин може отримати штраф через те, що не вжив жодних заходів після отримання повідомлень про сповнені ненависті коментарі під статтями про євреїв, опублікованими на цьому порталі.
Заперечення, применшення наслідків, виправдання та глорифікація
Держава зобов’язана карати будь-яке навмисне публічне виправдання, заперечення, грубе применшення наслідків або глорифікацію злочинів геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів, спрямованих проти групи осіб або членів такої групи, якщо це робиться в спосіб, який може підбурювати до насильства чи розпалювати ненависть щодо таких осіб.
приклад Під час телеінтерв’ю особа стверджує, що Голокост призвів до смерті лише кількох євреїв, а не мільйонів, заперечуючи, отже, існування цього злочину.