Що таке смертна кара?
Смертна кара — це умисне вбивство людини як законне покарання за скоєний злочин.
У країнах, де смертна кара є законною, не всі злочини можуть каратися таким покаранням. Лише найтяжчі з них (наприклад, вбивство, зґвалтування за обтяжувальних обставин, сексуальне насильство над дітьми) можуть каратися смертною карою.
До скасування смертної кари
Смертна кара була прийнятною мірою покарання протягом довгого часу: до 1950-х років її застосовували більшість країн Західної Європи. З розвитком правозахисного руху й ухваленням нових правових документів аболіціоністський рух набрав сили у 1960-х роках і продовжує існувати досі.
Цінність людського життя була переосмислена протягом XX століття, особливо через дві руйнівні світові війни. Результатом стало внормування права на життя та заборона його свавільного позбавлення. Пізніше країни зробили ще один крок уперед і скасували смертну кару, вважаючи її нелюдським і жорстоким покаранням, яке не можна застосовувати навіть за найтяжчі злочини. Іншими словами, якщо існує право на життя, яким користується кожна людина просто через те, що вона є людиною, смертна кара не може узгоджуватись із цим правом.
Головний аргумент на підтримку скасування — можливість помилки. Оскільки страта є незворотною, вимоги до доказів дуже високі — має бути абсолютна впевненість, без найменшого сумніву, що засуджена особа винна. На практиці недостатнє правове представництво, процедурні помилки або відсутність доказів можуть призвести до помилок у вироках. Суди можуть переглядати справи у світлі нових доказів. Однак, якщо людину стратили, немає іншого способу відновити справедливість, окрім як визнати помилку. У таких випадках смертна кара вступає в суперечність із правом на справедливий судовий розгляд.
За даними Amnesty International, у 1977 році смертна кара була скасована в 16 країнах, а до кінця 2023 року — у 112 країнах.
У 1997 році в Україні було введено мораторій на страту. 29 грудня 1999 року Конституційний Суд України визнав смертну кару неконституційною, а у вересні 2001 року цю міру покарання було вилучено з Кримінального кодексу України. З 1991 до 1999 року включно в Україні було винесено щонайменше 1166 смертних вироків і було 612 страчених. У 2002 році Україна ратифікувала Протокол 13 до Європейської конвенції з прав людини, який забороняє смертну кару за будь-яких обставин, зокрема під час війни.
примітка 10 жовтня відзначається Всесвітній день боротьби зі смертною карою
Міжнародне визнання цієї заборони
Усі держави-члени Європейського Союзу скасували смертну кару. Стаття 2(2) Хартії фундаментальних прав ЄС передбачає:
Жодну людину не може бути засуджено до смертної кари або страчено.
Європейська конвенція з прав людини має два протоколи щодо смертної кари: Протокол № 6 і Протокол № 13.
Протокол № 6 забороняє смертну кару, але залишає можливість застосовувати її під час війни. Протокол № 13 забороняє смертну кару за будь-яких обставин, зазначаючи в преамбулі:
[…] скасування смертної кари становить суть від суті захисту цього права та цілковитого визнання гідності, притаманної всім людям.
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права не містить суворої заборони смертної кари для дорослих, зазначаючи, що:
[В] країнах, які не скасували смертної кари, смертні вироки можуть виноситися тільки за найтяжчі злочини відповідно до закону, який діяв під час вчинення злочину [...]