Право на воду та санітарію

Що таке право на воду та санітарію?

Право на воду та санітарію — це право на доступ до достатньої кількості безпечної питної води для особистого та домашнього використання й доступ до санітарних приміщень. 

примітка Право на воду охоплює таке використання води, яке є необхідним для забезпечення гідного життя: пиття, прання одягу, приготування їжі, а також особистої та домашньої гігієни. 

Вода для інших цілей (таких як плавальні басейни, садівництво та сільське господарство) не поширюється на це право. 

Як визначити, чи вода є нормативної якості?

Вода нормативної якості має такі характеристики: 

1. Наявність: вода має бути в достатній кількості.

2. Якість: вода має бути безпечною і не становити загрози здоров’ю людини. Вона повинна мати прийнятний колір, запах і смак. 

3. Доступність: вода має бути як економічно, так і фізично доступною. Отже, ціна має бути розумною (такою, що не змушувала б людину йти на компроміс з іншими її потребами). Вона має бути доступною поблизу. 
    

приклад  У менш розвинутих регіонах людям доводиться йти 2–3 кілометри або навіть 6, щоб отримати доступ до громадського крана — така відстань явно невиправдано велика. 

Хто захищає це право?

Оскільки держава є головним гарантом прав людини, вона має вживати заходів для реалізації цього права. 

Зокрема, держава має три типи обов’язків:

1. Обов’язок поважати означає, що держава не повинна порушувати або втручатися в це право. Отже, забороняється:
   • відмовляти в доступі або перешкоджати доступу до води
   • забруднювати воду або іншим чином погіршувати її якість
   • застосовувати дискримінаційні практики в розподілі води
2. Обов’язок захищати означає, що держава має запобігати порушенням із боку інших осіб. Він передбачає:
   • ухвалення відповідного законодавства
   • обмеження дій третіх осіб, які перешкоджають рівному доступу до води
   • запобігання забрудненню води
3. Обов’язок забезпечувати вимагає від держави вжити заходів для реалізації цього права. Він передбачає:
   • ухвалення національної водної політики
   • проведення навчальних заходів щодо гігієнічного використання води
   • забезпечення низьких цін на воду (за можливості)

Що робити, якщо в держави немає достатніх ресурсів? 

Право на воду — це не право отримувати воду безплатно. 

Мінімальним обов’язком держави є забезпечення доступу до мінімально необхідної кількості води належної якості кожному без дискримінації.  

Міжнародне визнання цього права

Право на воду та санітарію прямо не визнається окремим правом, але воно випливає із суміжних прав.

У першому каталозі прав людини, затвердженому невдовзі після Другої світової війни, Загальній декларації прав людини 1948 року, зазначено в статті 25(1): 

Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров’я і добробуту її самої та її сім’ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

Вода в статті не згадується, але вона входить до неї як невід’ємний елемент належного рівня життя.